Запис журналу (передісторія)
02 May 2022Kelliq
Таке враження, що від попередьнього запису в журналі мене відділяє зараз ціла вічність, хоча в світлових роках це мабуть так і було б...)Каротко і про головне:
Ще як тільки починала будуватись магістраль до колонії - злітав туди і до центру. Sag A виглядає просто захоплююче, однак вразило більше саме наближення до центру галактики. Те, як ти наближаєшся і з кожним стрибком стає краще видно і більш зрозуміло те, що зірок навколо буде все більше і більше. Що з кожним стрибком стає важче вибрати куди ти хочеш полетіти, бо манить кожна!
Що, як і завжди, потрібно не забувати про кількість палива в баку, і звертати з дороги - нейтронка, нейтронка, нейтронка в бік, щоб дозаправитись
Тоді ще літав на трохи проінженереному DBX зі стрибком в 64 св. р., і вже вертаючись до бульбашки зуітрів по дорозі дуууже гарну систему (Вставити зображення) Нейтронна зірка з величезними кільцями з льоду. Підлетів до туристичного маяка, просканував і від нестачі адреналіну, досить довгий крайній час, перебуваючи майже постійно в самотності з водночас пустим хоч і наповненим космічним простором захоів пригод на свою голову.
Просканувавши найблищий туристичний корабель, що виявився - Orca і побачивши статус - Wanted, я загорівся бажанням повоювати трохи - маючи з собою 2 імпульсних лазера і дослідницьких данних зібраниз 300-от систем якими повертався до цивілізації.
Ніколи не робіть такої помилки!
Після перших ж моїх атак Orca випустила міни, на яких мій надлегкий і без броні фактично картонний DBX відразу ж і підірвався.
Все відбулось настілки швидко, що я навіть не встиг змінити курс, а обшивка вже тріснула, відсік реактора давав збої і починав грітись, ну все....
Лишався тільки один вихід кинути всі дані і рятувати життя.
Знищивши мій корабель Orca розвернулась та попрямувала своїм курсом далі, а я лежав і дивився як розлітаються обломки мого корабля під тихий шум газу, яким заповнювалась моя капсула, щоб запустити процедуру початку кріогенного сну.
Прокинувший я онімів від страу відразу, ще до того як відкрились очі!
Навколо було чути сигнал тривоги, крики та вибухи..
Було трохи важко з просоння після криогенного сну відразу ж прийти до реальності, але вона буквально кричала мені - вставай!
Оглянувши палату, я повідключав від чебе усі трубки, ну, знаєте як воно.., медичні.., ніколи не забивав собі голову тими речима, так як не дуже часто бував, до останнього часу і вдягнувся свої речі.
Враження, що я в космічному госпіталі, але ніби щось воно не дуже так виглядає.
Вихід до сусіднього відсіку був перекритий, працювала система безпеки, та тайбільше мене лякали і водночас цікавили гучні вибухи, що було чути через всю конструкцію корпусу. Пробравшись через інший вихід я побачив на табло надпис:
Увага! Всі виходи на верхні палуби перекрито!
Увага! Помічена таргоїдська активність!
Увага! Пробоїни корпусу в відсіках :
H23 H27 PL4 CC9 DB1... Не встишги дочитати мене ледь не збила зніг дівчина в формі!
Вся бліда, було видно, що дуже переживає!
- Ви хто?
- Командир Келл
- хух, пілот! Йдемо допоможете! Треба евакуювати людей! І побігла!
Прийшови до тями за момент, я побіг за нею! Видно було, що вона знає планування корабля.
Ми прибігли до швартувальної палуби номер 7 де стояв Python
Корабель було перероблено так, щоб вмістити максимум пасажирів і при тому мати хоч якийсь щит.
Ми всілись в крісла в каюті, і тут я вперше звернув увагу на те, що творилось навколо!
Станція горіла, де не де, часом, відбувались вибухи, прямо в середині станції!
- Келл, взлітаєм!
- Я глянув на навігаційну панель - система Didio!
- Нам треба перешвартуватись до палуби 38, ми можем вмістити 140 людей, це максимум скільки ми можемо звяти!
Вся процедура перешвартування і посадки людей зайняла не більше ніж 5 хв, хоч час пролетів непомітно.
Тільки зараз я починав розуміти все, що відбувається, хоч натреновані руки пілота робили все майже самі, розуміння того, що на борту 140 людей, ще й ми двоє, при тому, що я досі навіть не знав її ім'я, трохи змусило мої руки тремтіти.
Одне нажаття кнопки і двигуни запущено. Відразу -1 поглинач тепла, щоб зменшити температуру, бо від пожарів навколо - корабель нагрівався дуууже швидко! Вирівняти курс - форсаж! Нас втиснуло в сидіння від прискорення.
Ми набрали швидкість в 415 м/с і кулею вилетіли з доку.
Навігаційна панель відразу засвітилась великою кількістю червоних крапок, та на це не було часу!
Форсаж, поглинач тепла, форсаж, форсаж, і через хвилину ми вже були на достатній відстані від гравітаційного колодця станції, який не давав нам перейти на надсвітлову швидкість.
Кожного разу повертаючись до цих спогадів думаю, - а це ж був тільки початок
Це ж був Тільки початок цієї війни.
Багато вже перестріляно тих квіточок і соняшників, але менше їх від того не стає.